Стрітення відзначають на 40-й день після дня народження
Ісуса Христа. Урочисто відзначати його почали з кінця V століття. Відзначають
його в пам'ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після Його народження.
Закон описаний у Старому Заповіті постановляв, що на 40-ий день після
народження хлопчика, а на 80-ий — після народження дівчинки, кожна мати мала
принести до святині однорічне ягня на цілопальну жертву, як знак визнання над
собою найвищої Божої влади і подяки, та голуба – як жертву очищення від гріхів.
Після цього жінка вважалась очищеною. Згідно з
цим Законом, з часу визволення євреїв із єгипетського полону, також кожне перше
немовля чоловічої статі належало Богові, і його треба було приносити до храму
на 40-й день після народження. Пречиста Діва Марія, як Божа Мати, не була
зобов'язана до обряду очищення, бо освятилася Христовим Різдвом. Та вона
все-таки в покорі виконує припис Закону і приносить у жертву дві горлиці (Лк. 2:23-24).
Коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх
зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже
багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником і
від Духа Святого був звіщений, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить Ісуса
Христа. Те й здійснилося — Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед
смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося
побачити, вийде «на служіння спасіння людей».
І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса
батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним, тоді взяв він на руки Його,
хвалу Богу віддав та й промовив: Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом
Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед
всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля! (Лк. 2:27-32)
Другою особою, що зустріла Ісуса в храмі була пророчиця
Анна, про що також свідчить Євангеліє від Луки:
Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового,
вона дожила до глибокої старости, проживши з мужем сім років від свого
дівоцтва, удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму,
служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами. І години тієї вона надійшла,
Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав. (Лк. 2:35-38)
Звершивши все згідно з законом Господнім, Марія і Йосиф
повернулися до Віфлеєму.
Побутові традиції
У народному побуті Стрітення (Стрічення) здавна
сприймається, як зустріч зими з весною. Казали, що «в цей день зима весну
зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки
потіє».
Селяни спостерігали цього дня чимало хліборобських прикмет:
·
ясна і тиха погода віщує добрий урожай і роїння
бджіл;
·
вітер — погана ознака;
·
відлига — чекай пізньої весни;
·
як на Стрітення півень нап'ється води з калюжі,
то жди ще стужі (як нап'ється півень води, то набереться господар біди).
У цей день ворожили, виставляючи тарілку з зерном на ніч
надвір (якщо ранком роса — врожай, нема роси — погана ознака).
У церквах цього дня святять воду і свічки. Такі свічки
називають «громичними», бо їх ставили перед образами під час грози, щоби
захистити людей і худобу від блискавки.
Коли приходять із церкви в день Стрітення, запалюють
«громичну» свічку — «щоби весняна повінь не пошкодила посіви і щоби мороз
дерева не побив». Від «громичної» свічки і саме свято Стрітення називалось
колись ще й «Громиця».
Освячену цього дня у церкві воду використовували проти
«пристріту». Нею кропили тварин і людей у найвідповідальніші моменти життя.
Народні вірування
Освячення вогню трансформувалося з прийняттям християнства у
освячення свічок, які називали громничними. Освячували їх у церкві після
освячення води, там же запалювали і несли до хати.
Протягом року зберігали такі свічки на покуті, або ж
вплітали у дідухи. Такі свічки, за повір'ями, мають виняткову силу і оберігають
оселю бурі, зливи чи смерчу, ниву — від буреламу чи граду, а членів
родини — від «злого ока» та хвороб. Коли приходять із церкви в день
Стрітення, запалюють «громичну» свічку — «щоби весняна повінь не пошкодила
посіви і щоби мороз дерева не побив». Від «громичної» свічки і саме свято
Стрітення називалось колись ще й «Громиця».
Запалювали громничну свічку у таких випадках:
·
коли над оселею гуляє страшна негода
·
коли виникали труднощі при пологах
·
коли у селі пожежа, або катаклізм
·
коли людину схопить «чорна хвороба» (епілепсія)
·
як людина помирала, запалювали свічку, аби
спокійніше перейти їй у світ інший.
Також у цей день святять воду. Стрітенську воду збирали
з бурульок і додавали до звичайної води, за
повір'ями — така вода цілюща і лікує від багатьох напастей:
·
лікує рани і внутрішні захворювання
·
рятує від «злого ока», відьми, вовкулака, від
«пристріту»
·
нею кропили вояків перед боєм та чумаків перед
походом
·
пасічники окроплювали нею вулики на початку
сезону
·
а господарі окроплювали худобу під час першого
вигону на пасовисько
·
окроплювали стайні та обори від відьм, щоб «не виссали з корови молока»
У народному побуті Стрітення (Стрічення) здавна
сприймається, як зустріч зими з весною. Казали, що «в цей день зима весну
зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки
потіє».
Немає коментарів:
Дописати коментар